Ми різні – ми рівні

Хто я? Це питання людина ставить собі протягом всього життя. Усвідомлення своєї індивідуальності допомагає повірити в себе і свої здібності, зацікавитися своєю особистістю й стати на шлях глибшого самопізнання. З іншого боку інтерес до власної особистості викликає бажання придивлятися до інших людей, усвідомити взаємостосунки між людьми.

Відбутися у цьому світі, зайняти в ньому гідне місце нам допомагає усвідомлення своєї унікальності й неповторності, а також позитивна самооцінка.

Повага до себе виробляється з раннього дитинства. На цьому фундаменті будується характер людини та її подальше життя. Коли фундамент будови життя закладено на піску – на відсутності любові й поваги до себе та бракові усвідомлення власної унікальності – тоді людині важче домогтися чогось у житті.

Висока чи низька самооцінка – це не присуд на все життя. Все у наших руках! Коли хочемо стати впевненими в собі, не слід боятися життя. Варто завжди пам’ятати: ми здатні подолати будь-які перепони, якщо тільки виявимо бажання та наполегливість.

Найперше варто поміняти своє життя в позитивний бік, навчитися поважати і любити себе, тоді життя й стосунки з людьми стануть більш гармонійними і щасливими. Людина з високою самооцінкою відчуває себе як господар чи господиня своєї долі: впевнено, твердо знаючи, до чого прагне.

Ми здатні розв'язати всі свої проблеми, якщо навчимося з розумінням та любов’ю ставитися до себе та до своїх ближніх. Утверджуючи власну гідність, навчаючись любити й цінувати себе, набагато легше побачити і полюбити добро в інших. Бо людина, яка не вірить в себе, не вміє подбати про себе, облаштувати свою долю, неспроможна захиститися від наруги над своєю людською гідністю. Отже, гідність людини тісно пов’язана з її самооцінкою.

Кожна людина є неповторною, зі своєю радістю й тугою, сподіваннями і розчаруваннями. Кожна людина має індивідуальне бачення та сприйняття, бо багато в чому принципово відрізняється від інших. Потрібно як найвищу цінність шанувати цю неповторність: – і власну, і ближніх.

Проте людство складається не просто з людей, а з людей, які мають чи чоловічу, чи жіночу стать. Дуже часто ми відрізняємо людей тільки за цією позицією, хоча насправді різниця між окремими індивідами набагато суттєвіша, ніж різниця між статями. З іншого боку, саме ця різниця часто визначає долю людини: ким вона чи він мріє бути і ким стане, як вона чи він бачить себе та як бачить оточення, чого від неї чи нього чекають і сподіваються. Це добре чи погано?

Роздумам та обговоренню цього непростого завдання і присвячене наше заняття, тема якого: «Ми різні – ми рівні».

Вправа «Я в променях сонця» 

Мета: формування відчуття внутрішньої стійкості, 

гармонізації та довіри до самого себе.

Кожен член групи протягом 2-3 хвилин на аркуші паперу малює сонце. В центрі кола учасник записує власне ім’я (можна записати займенник «Я»), а на променях – свої сильні сторони, або те, що любить, цінує і приймає в собі, або ті якості, які дають відчуття внутрішньої впевненості і довіри до себе в різних ситуаціях.

Притча про світлячка

Світлячок Сонце сідало. За галявинці бігли зелені хвилі, зникаючи на горизонті. Навколо пахло вечірньою прохолодою. Птахи замовкли, поступившись місцем нашому герою. Він видерся на залишки трухлявого пенька, щоб бути вище, і заспівав. Це був світлячок - маленька комашка. Його спів не можна порівняти з треллю солов'я. 

Він просто співав, співав від любові, яка наповнювала його маленька істота, від любові до життя. І, хоч його вокальні дані були не дуже, він думав, що співає чудово, адже у нього завжди було так багато слухачів, вони ним захоплювалися, кожен хотів бути його другом. Але дурний світлячок не розумів, що це все не тому, що він співав задушевні пісні про красу і був хлопцем «що треба», а лише тому, що він мав дуже незвичайним властивістю: на відміну від всіх інших світлячків, його панцир не просто горів зеленим вогником, а переливався всіма кольорами веселки, як добре гранований діамант. А діаманти в ціні, тому-то він і став таким популярним світлячком. Адже у людей теж є одна цікава риса: якщо один чоловік сказав, що він знайомий з чудовим світлячком, який блищить, як діамант, то інший вирішить у що б то не стало стати його другом (адже він нічим не гірше), за ним третій , четвертий і т. д., а навіщо - ніхто не знає, просто це престижно. А світлячок безтурботно співав свою невигадливу пісеньку. 

Він не знав напам'ять слів цієї пісні і не повторив би її двічі. Він просто співав про те, що бачив, а бачив він прекрасну картину заходу сонця, красиве небо, зелене море трави, сльози роси і любов. Він у всьому бачив любов.

Закінчивши пісеньку, світлячок помітив, що у нього з'явився слухач: білявий хлопчик сидів поруч у траві, повернувши голову до Сонця, яке заходило за обрій. Світлячок зрадів, що у нього є глядачі (він уже звик до уваги), і постарався вкласти в перелив свого панцира всю красу, яку тільки міг. 

Але, на його подив, хлопчик не глянув у його бік. Світлячок навіть трохи образився. Але вирішив таки дізнатися, чи сподобався хлопчику його блиск (хоча він у цьому не сумнівався):

 - Ну, як? - Діловито запитав він, граючи променями минає сонця.

 - Красиво ... - сказав хлопчик з якимось подивом в голосі.

 - Яке гарне сонце, ніби зріла вишня, - фальшивив світлячок, придумуючи все нові і нові порівняння. А хлопчик продовжував нерухомо сидіти, дивлячись у бік залишків минає сонця. Світлячок до ранку співав хлопчикові, а на світанку втік до своїх друзів, які навперебій звали його до себе, щоб похвалитися відомим гостем - діамантовим світлячком.

Світлячок пропадав серед лестощів і замилування і лише іноді вдавався на галявинку, де в будь-який час його чекав хлопчик. Світлячок йому співав, розповідав про свої пригоди, а потім зникав. Вони були знайомі вже цілий рік. Час йшов, безжально пожираючи хвилини, години, дні, роки. І світлячок постарів. І, о, біда, він потьмянів і перестав бути схожим на діамант. Друзів більше не було, в гості не кликали, ним не захоплювалися, а хтось ще й сказав, що слуху у нього немає. У відчаї побрів світлячок куди очі дивляться. І прибрів, на своє здивування, все на ту ж галявину, де чекав його хлопчик.

Світлячок підійшов до нього і зітхнув. Але хлопчик почув і, не обертаючи голови, спитав:

 - Що трапилося? Я так за тобою скучив.

- А хіба ти не бачиш?

- Ні, - чесно відповів хлопчик

- Ну, й добре, - сказав світлячок.

- Розкажи мені, що ти бачиш, - попросив хлопчик.

- Що? - Здивувався світлячок.

 - Ну, заспівай свою пісеньку. Мені так подобається слухати, як ти гарно описуєш природу, небо, сонце, траву ... Ось би хоч разок поглянути на це. І тільки тут до світляка дійшло, що хлопчик сліпий і йому все одно, блищить він чи ні. Йому важливо те, що він говорить, то, що він приходить. Він йому потрібен навіть без блиску. Він йому потрібен!

 - Давай я тобі сьогодні розповім про дружбу.

- А що це таке? Ти раніше не співав мені про це.

- Раніше я просто не знав, що це таке, а тепер знаю.

Вправа "Різні поняття" 

Мета: встановити значення понять "здібності", "обдарованість", "талант", "геніальність", продемонструвати відмінності у сприйнятті людьми того самого поняття

Умова: учасники об’єднуються у робочі групи за кольором картки, на якій вони робили запис своїх очікувань від тренінгу (жовта, червона, синя, зелена). Колір відповідає одному з понять: "здібність", "обдарованість", "талант", "геніальність". Кожна група записує (згідно поняття на картці) 5 характеристик людини, яку можна назвати здібною, обдарованою, талановитою, геніальною особистістю, презентує записи.

Обговорення:

- Які риси схожі, а які відмінні в здібної, обдарованої, талановитої, геніальної особистості?

- Чи можна одночасно бути здібним, творчим і обдарованим?

Після цього кожна група отримує конверт, у якому міститься 4 картки з написами "здібності", "обдарованість", "талант", "геніальність". Завдання учнів – розкласти картки з написами у порядку зростання.

Обговорення результатів роботи робочих груп, коментар і інформаційне повідомлення тренера.

§  здібності – індивідуальні риси особистості, які дають змогу за рівних умов успішніше опанувати певну діяльність, розв’язувати завдання, проблеми; характерні практично для кожної людини;

§  обдарованість – специфічне поєднання здібностей, інтересів, потреб, яке дає змогу виконувати певну діяльність на якісно високому рівні; характерна для невеликого кола людей;

§  творча обдарованість дає змогу успішно розв’язувати завдання, виконувати діяльність творчим, оригінальним шляхом, тобто нетрадиційно, не так, як інші; таких людей ще менше;

§  талант – система рис, які дають змогу особистості досягати значного успіху в оригінальному виконанні творчої діяльності; таких людей дуже і дуже небагато, декілька тисяч на покоління;

§  геніальність – найвища форма таланту, системна характеристика особистості, яка свідчить про її надоригінальні досягнення, що суттєво переважають «звичайну» і навіть творчу діяльність; винятковий випадок, таких людей народжується не більше 30 на рік.

Асоціативний тест "Куб в пустелі"

Інструкція:

Уявіть себе в ситуаціях, які будуть Вам запропоновані, а потім опишіть "побачене", відповідаючи на питання тесту. Щоб було зручніше розшифровувати результати, записуйте свої відповіді на аркуші паперу.

Тестове завдання:

1. Перший образ, який потрібно представити - це пустеля.

Вам у цій пустелі жарко? Добре чи холодно?

2. Далі, уявіть в цій пустелі куб. Як він виглядає? З чого він зроблений? Де він розташований? В якому він стані? Які визначення ви можете дати кубу? Запишіть ці визначення на папері. Якщо куб здається вам веселим, так і пишіть, не обмежуйте себе.

3. Тепер уявіть драбину. З чого вона? Якого розміру? Скільки перекладин? Як розташована відносно куба?

4. Уявіть собі квіти. Скільки їх? Що це за квіти? Як розташовані відносно куба і сходів?

5. Уявіть кінь (коня). Який він? Колір? Розмір? Що він робить? Де розташований на картинці?

6. І нарешті, уявіть бурю в цьому пейзажі. Де вона відбувається по відношенню до решти предметів? Як вона відбувається? Що це за буря?

Інтерпретація тесту:

1. Пустеля - це життя, яке Вас оточує! І те, наскільки комфортно Вам у цій пустелі, показує, як Ви відчуваєте себе в житті.

Якщо Вам в ній жарко то, на сьогоднішній день Вам ще не зовсім комфортно в житті. Можливо, злегка заплуталися в деяких подіях, відносинах. Але це тимчасово!

Якщо Вам добре в пустелі то, на сьогоднішній день Вам достатньо комфортно живеться в цьому світі.

Якщо холодно - це означає, що на сьогоднішній день Вам не зовсім комфортно в житті. Є деякі обставини, які викликають у Вас сумнів.

2. Куб - символізує уявлення людини про самого себе.

Великий куб на підлогу аркуша - перебільшена увага до своєї персони, роздуте его, завищена самооцінка.

Маленький куб - вважає себе незначним, соромливість, його не розуміють.

Куб, лежачий на землі - добре відчуває реальність, твердо стоїть на ногах.

Куб вдалині - відчуває себе забутим, на узбіччі життя.

Куб, закопаний у пісок - людина відчуває себе пригніченою, під вантажем зовнішніх обставин.

Куб в повітрі - мрійник, багата уява, але відірваність від реальності.

Куб висовується за лінію горизонту - великі амбіції (і навпаки).

Куб стоїть на ребрі - нестійка життя.

Куб з міцного матеріалу - упевненість в собі, грунтовність.

Куб із золота - вважає себе безцінним.

Куб зі скла - чистота і невинність.

Куб, заповнений чимось каламутним - ненавидить себе.

Порожній усередині - відчуває себе спустошеним, незадоволеним.

Визначення, які ви дали кубу - самохарактеристика.

2. Сходи - символізує найближчу соціальну структуру людини (друзі, родичі).

Довга, з багатьма перекладинами - товариськість, велике коло спілкування.

Сходи з незвичайного матеріалу - відчуває, що його друзі дивні, не такі, як усі.

Сходи в поганому стані - вважає, що навколо нього зіпсовані люди.

Сходи далеко від куба - не пускає оточуючих в особисте життя, оточений панциром.

Сходи притулена до куба - вважає, що багато робить для друзів, дає їм більше, ніж вони, його оточують слабкі люди.

Сходи на кубі - друзі / сім'я пригнічують, занадто втручаються в особисте життя.

Сходи під кубом - відчуває підтримку.

Міцна сходи - оточений надійними людьми, або прагне до цього.

3. Квіти - роль дітей в житті людини.

Число кольорів - скільки хоче дітей.

Якщо багато - то працює або хоче працювати з ними, бути оточеним ними ...

Квіти близько до куба - дуже потребує в дітях.

Яскраво квітучі квіти - мріє про яскраву долю дітей.

Пом'яті квіти - оточений зіпсованими дітьми.

Квіти гнуться під вітром - боїться труднощів у своїх дітей.

Всюди і покривають куб - діти стомлюють його.

Красиві квіти (троянди, мак) - дуже любить дітей.